ISO, менеджмент, консалтингпользователи сайтаRSSФОРУМСТАНДАРТЫГОСТ РСЛОВАРЬНАВИГАТОРКОНСУЛЬТАНТЫ 
Логин : Пароль:   
       [регистрация] [напомнить пароль]
 

ФОРУМ
• Re: методики описания БП 
 23. Окт 08:43 от PrilipkoAI
• ISO 22000:2018 
 10. Сент 23:29 от GurbanovR
• HACCP vs FSMS 
 23. Авг 10:52 от PrilipkoAI
• Re: план контроля качества 
 13. Авг 12:07 от Facebook



Особливостi фiнансового перестрахування та альтернативного трансферу ризику як iнновацiї для вiтчизняного страхового ринку.

Страница для печати 

  • размещено в разделе: бизнес-школа финансы & страхование
  • Автор: vveretnov


  • найти еще статьи по теме:


    Розкрито основнi особливостi договорiв фiнансового перестрахування, видiлено головнi його ознаки та види. Визначено проблеми розвитку фiнансового перестрахування на сучасному етапi становлення ринкової економiки в Українi та свiтi.

    Розкрито сутнiсть основних альтернативних механiзмiв трансферу страхових ризикiв (облiгацiї катастроф, варанти страхових збиткiв та перестраховi сайд кари). Виокремлено основнi проблеми передачi ризикiв у сучасному свiтi та наведено пропозицiї щодо їх вирiшення.

    Вступ. Перестрахування як важливий фiнансовий iнструмент покликане пiдтримувати фiнансову стабiльнiсть страхової компанiї незалежно вiд величини її статутного капiталу, страхових резервiв та iнших активiв. В Українi вiдповiдно до чинного законодавства страховик зобов'язаний укласти договiр перестрахування, якщо страхова сума за окремим об'єктом перевищує 10 % сплаченого ним статутного фонду та сформованих страхових i вiльних резервiв. В iнших випадках перестрахування здiйснюється лише виходячи з власних мiркувань щодо його доцiльностi.

    Постановка проблеми. Постiйне збiльшення обсягiв здiйснення страхових операцiй та залучення до використання страховиками нових iнструментiв i методiв актуарних розрахункiв вимагає здiйснення перерозподiлу ризикiв мiж декiлькома учасниками. Це пояснюється необхiднiстю пiдвищення якостi надання страхових послуг, забезпеченням гарантованостi i своєчасностi страхових виплат, а також прaгненням страхових компанiй пiдтримки вiдповiдного рiвня ефективностi функцiонування в конкурентному середовищi. Значна чaстка операцiй страхування великих за обсягами ризикiв, взятих на себе страховиками, виходить за межi внутрiшнього страхового ринку, не вiдповiдаючи визначеним нормам регламентацiї. Cаме тому виникає необхiднiсть у вiдокремленнi ринку перестрахування, а також у визначеннi необхiдностi розвитку такої галузi як фiнансове перестрахування, а також висвiтлення альтернативних пiдходiв щодо передачi ризику у сучасних реалiях. Щодо українського страхового ринку, то iснуючi альтернативнi пiдходи в управлiннi страховими ризиками є на даному етапi розвитку ще недостатньо дослiдженими. Однак, на нашу думку, в умовах iнтеграцiї України у свiтовий фiнансовий простiр, дослiдження i врахування зазначених тенденцiй має вирiшальне значення при визначеннi прiоритетних напрямiв розвитку вiтчизняного страхового ринку.

    Мета дослiдження. Метою нашого дослiдження є аналiз ринку фiнансового перестрахування, а також проаналiзувати характеристики альтернативних методик трансферу ризику у сучасних реалiях не тiльки в Українi, але i у свiтi.

    Виклад основного матерiалу. В умовах поширення глобалiзацiйних процесiв основою забезпечення зрушень у свiтовiй економiчнiй дiяльностi є трансформацiя фiнансових ринкiв. Вона полягає у тому, що постiйно вiдбуваються не лише структурнi зрушення, але й змiна ролi i меж функцiонування основних учасникiв фiнансових ринкiв [7, ст.2]. Сьогоднi ринок перестрахування проходить етап, коли кiлькiснi змiни показникiв функцiонування (поширення перестрахових операцiй) переходять в якiснi змiнi (вiдокремлення та змiна ролi) в рамках ринку фiнансових послуг; виникає таке поняття як «фiнансове перестрахування».

    На даний час не має чiткого визначення фiнансового перестрахування, проте можна видiлити головнi характеристики таких договорiв [2]:

    • комбiнування переводу ризику та його довгострокове фiнансування, причому фактор змiни тимчасової вартостi грошей має у контрактi самостiйне значення;
    • обмеженiсть ризику, прийнятого перестрахувальником;
    • довгострокова основа (бiльше, нiж один рiк);
    • включення категорiї iнвестицiйного прибутку у змiст договорiв;
    • розподiл кiнцевих результатiв дiяльностi страхової органiзацiї з перестрахувальником.

    Аналiзуючи данi характеристики, зазначаємо, що фiнансове перестрахування вiдiграє неабияку роль для страхових ринкiв, оскiльки воно передбачає встановлення довгострокових вiдносин мiж перестраховиком i перестрахувальником, а отже, i довгострокове покриття частини його ризикiв. Також фiнансове перестрахування дає можливiсть розширити межi покриття ризикiв, включаючи до найбiльш поширених ще екологiчнi, полiтичнi та економiчнi. За допомогою фiнансового перестрахування вiдбувається формування капiталу, який разом зi страховими резервами використовується страховими компанiями для покриття збиткiв.

    Узагальнюючи думки багатьох авторiв можна зауважити типовi види договорiв фiнансового перестрахування [2]:

    • перерозподiл збиткiв у часi та вiдстанi (Time And Distance);
    • перестрахування портфелю збиткiв майбутнiх рокiв (Loss Portfolio Transfer);
    • покриття вiд несприятливого розвитку (Adverse Development Cover);
    • покриття розподiлу збиткiв (Spread Loss Cover);
    • фiнансове квотне перестрахування (Financial Quote Share).

    Зараз ринок перестрахування як в Українi, так i у свiтi знаходиться на стадiї зростання, тому важливим є фoрмування пeвних аспектiв ефективного та швидкого розширення цiєї галузi. Першим аспектом є формування принципiв функцiонування у сучасних умовах. Незважаючи на те, що перестрахування почало свою iсторiю з ХIХ ст., його суб’єкти повиннi враховувати появу нових ризикiв, притаманних для нашoї епохи. Наступним аспектом є аналiз моделей поведiнки суб’єктiв ринку, без чoго взагалi не може iснувати злагоджена система. Механiзм встановлення рiвноваги та стратегiй дiяльностi основних учасникiв ринку допомагає налагoдити схеми перестрахування однорiдних ризикiв, а також збалансувати конкуренцiю за рахунок рiвноваги мiж конкурентами на ринку.

    Одним з головних аспектiв розвитку перестрахування є розширення та змiна функцiй наглядових oрганiв. На основi розширення дiяльностi суб’єктiв перeстрахового ринку виникає необхiднiсть поширити нагляд держави та недержавних органiв на новi сфери дiяльностi пере страховикiв задля контролю за належним виконанням договорiв, а також дотриманням норм чинного законодавства.

    Видiлення перестрахування в окрему сферу фiнансової дiяльностi сприяє розвитку альтернативних методiв трансферу ризику, що є актуальним на сучасних страхових ринках свiту.

    Iнструменти фiнансового ринку, якi застосовуються для передачi страхових ризикiв, можна класифiкувати за: видом страхування (life i non-life) та масштабнiстю ризику (катастрофiчнi та некатастрофiчнi).

    Найчастiше iнтерес страхових компанiй до альтернативних iнструментiв трансферу ризику активiзується пiсля настання природних або техногенних катастроф, що має переваги в порiвняннi з традицiйним перестрахуванням:

    • зниження розмiру пере страхового покриття;
    • зниження вартостi перестрахування.
    инструменты передачи страховых рисков

    Розрiзняють такi основнi iнновацiйнi(альтернативнi) способи передачi страхових ризикiв, а саме: за допомогою емiсiї облiгацiї катастроф, варантiв страхових збиткiв; та створення перестрахових сайдакарiв.

    Найпоширенiшмим способом трансферу страхових ризикiв є емiсiя облiгацiй катастроф, вперше випущених у 1994 роцi компанiєю Hannover Re. Пiсля найбiльш збиткового сезону стихiйних лих в США у 2005 роцi обсяги емiсiї облiгацiй катастроф рiзко зросли. Деякi дослiдники визначили це початком нового етапу у розвитку альтернативних механiзмiв передачi ризикiв, хоча в цiлому даний ринок знаходиться ще на експериментальнiй стадiї.

    Облiгацiї катастроф- це цiннi папри, якi пов’язанi з виникненням боргових вiдносин, якi використовуються при сек’юритизацiї(процес перетворення нелiквiдних фiнансових активiв на iнструменти ринку капiталiв, що придатнi для продажу) ризикiв, якi пов’язанi з настанням катастроф, що призводять до великих збиткiв.

    Основнi переваги цього виду цiнних паперiв є:

    1. низька кореляцiя мiж застрахованими катастрофiчними ризиками та змiною рiвня доходностi на фiнансовому ринку робить облiгацiї катастроф зручним та ефективним засобом диверсифiкацiї iнвестицiйного портфеля;
    2. облiгацiї катастроф забезпечують вищу дохiднiсть.
    3. значно нижчий системний ризик

    Особливостi випуску: емiсiя здiйснюється не безпосередньо страховою (перестраховою) компанiєю, а опосередковано через спецiальну перестрахову установу (SPV), виключним напрямом дiяльностi якої є фiнансування певного виду активiв. Така установа є самостiйною юридичною особою, це гарантує захист переданих їй на сек’юритизацiю активiв вiд ризику банкрутства материнської (страхової) компанiї. Реєструється, як правило, в офшорнiй зонi з метою отримання податкових та регуляторних переваг

    Схематично механiзм здiйснення сек’юритизацiї катастрофiчних страхових ризикiв через посередництво SPV зображено на рис 1.

    секьюритизация катастрофических страховых рисков
    Рис 1 Узагальнена схема сек’юритизацiї катастрофiчних страхових ризикiв через SPV

    На основi укладеного договору страхова компанiя передає спецiальнiй перестраховiй установi (SPV) частину своїх катастрофiчних ризикiв, сплачуючи при цьому вiдповiдний розмiр премiї. В свою чергу, SPV здiйснює емiсiю та розмiщення облiгацiй катастроф. Кошти, що надходять вiд iнвесторiв в оплату облiгацiй, вкладаються у найбiльш надiйнi iнструменти фондового ринку (державнi цiннi папери, корпоративнi цiннi папери iнвестицiйного класу). Використовуючи отриманий iнвестицiйний дохiд та кошти, що надiйшли вiд компанiї-засновника, SPV нараховує i сплачує вiдсотки iнвесторам.

    Якщо протягом термiну обiгу облiгацiй вiдбувається страхова подiя i при цьому рiвень збиткiв перевищує попередньо встановлений граничний показник, то виплата процентiв та/або основної суми боргу (залежно вiд конкретних умов випуску) припиняється, а кошти iз сформованого фонду передаються страховiй (перестраховiй) компанiї для погашення збиткiв.

    Якщо ж страхова подiя не вiдбулась, то виплата основної суми за облiгацiями здiйснюється по закiнченнi термiну їх обiгу.

    На практицi розрiзняють такi види граничних показникiв, як: компенсацiйнi та некомпенсацiйнi (iндекснi).

    При встановленнi граничного показника на компенсацiйнiй основi виплата вiдшкодування страховiй компанiї залежить безпосередньо вiд розмiру її збиткiв внаслiдок певної страхової подiї. В некомпенсацiйних облiгацiях катастроф граничний показник прив’язується до певного параметра, прямо не пов’язаного iз фiнансовими результатами страхової компанiї. При використаннi некомпенсацiйних граничних показникiв рiвень збиткiв страховика може значно вiдрiзнятися вiд розрахованого їх рiвня, що створює базовий ризик (basis risk) для страхової компанiї. Використання компенсацiйних облiгацiй катастроф, навпаки, є зручним для страховика, але пов’язане iз моральним ризиком (moral hazard) для iнвесторiв. В даному випадку пiд моральним ризиком (ризиком опортунiстичної поведiнки) розумiється можливiсть такої поведiнки страхової (перестрахової) компанiї, яка усвiдомлено чи неусвiдомлено призводить до пiдвищення розмiру збиткiв вiд страхової подiї.

    Створення SPV однiєю страховою компанiєю є доцiльним у випадку формування значної за розмiрами облiгацiйної позики (в свiтовiй практицi випуск облiгацiй катастроф здiйснюється на суму вiд 50 млн. доларiв), це пов’язано iз значними трансакцiйними витратами щодо створення SPV та емiсiї облiгацiй.

    Найбiльшою перевагою та особливiстю облiгацiй катастроф є вони є додатковим, бiльш є вигiдним джерелом розширення можливостей покриття катастрофiчних ризикiв. Також з їх використанням страхова компанiя може удосконалювати свiй страховий портфель без значних втрат у рiвнi платоспроможностi.

    перераспределения страховых рисков
    Рис 2. Загальна модель перерозподiлу страхових ризикi за допомогою емiсiї облiгацiї катастроф

    ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНI

    В Українi участь страхових компанiй у страхуваннi ризикiв стихiйних лих є незначною. Прикладом є 2008 рiк, коли збитки внаслiдок паводку на захiднiй Українi склали близько 4 млрд. грн., тодi як частка вiдшкодувань, виплачених страховими компанiями, становила лише близько 1% цiєї суми. Пiсля паводку на Захiднiй Українi у 2008 роцi Лiга страхових органiзацiй України виступила з iнiцiативою законодавчого впровадження обов’язкового страхування майна вiд ризикiв стихiйних лих, принаймнi в регiонах найбiльш до них схильних. Зокрема, висувалися пропозицiї щодо створення спецiалiзованої установи (фонду страхування вiд стихiйних лих, державної перестрахової компанiї), яка б акумулювала кошти страхових компанiй при страхуваннi майна вiд ризикiв стихiйних лих.

    Особливостi застосування облiгацiй катастроф у випадку трансферу страхових ризикiв:

    1. створення спецiальної перестрахової установи, яка б здiйснювала сек’юритизацiю визначених катастрофiчних ризикiв для всiх страхових компанiй, що займаються вiдповiдним видом страхування зважаючи на низьку капiталiзацiю страхових компанiй та незначну частку катастрофiчних ризикiв в їхнiх страхових портфелях;

    Науковцями запропонована модель використання механiзму облiгацiй катастроф в Українi наведена на рисунку.

    Механiзм використання емiсiї облiгацiй катастроф
    Рис. 3 Механiзм використання емiсiї облiгацiй катастроф в Українi, авторська розробка (О. В. Козьменко, О. М. Пахненко, Фiнансовi методи управлiння катастрофiчними ризиками)

    Що стосується розподiлу страхових вiдшкодувань мiж страховими компанiями, то його можна здiйснювати з урахуванням частки катастрофiчних ризикiв в їх портфелях та коригуватися на фактичну величину збитку внаслiдок конкретної страхової подiї.

    Варант страхових збиткiв. При використаннi даного фiнансового iнструмента страхова (перестрахова) компанiя виступає в ролi покупця та укладає контракт iз продавцем варанту, сплачуючи при цьому визначену суму премiї.

    У контрактi встановлюється граничний показник, який прив’язується до рiвня збитковостi страхової сфери(ринку) у межах визначеного регiону внаслiдок певної катастрофiчної подiї. Таким чином, якщо збитковiсть у галузi перевищить граничний показник, то покупець варанту, тобто страхова компанiя, отримає передбачену контрактом суму виплати. Якщо ж збитковiсть буде меншою вiд граничного показника, то виплата не здiйснюватиметься. Втiм, контрактом можуть бути передбаченi й дещо iншi умови: наприклад, встановлення декiлькох граничних показникiв iз вiдповiдними їм розмiрами виплат.

    Порiвняно новим альтернативним механiзмом трансферу ризикiв є використання спецiалiзованих перестрахових установ – так званих “сайдкарiв”. Сайдкар створюється як допомiжна установа при страховiй (перестраховiй) компанiї i обслуговує тiльки компанiю-засновника, беручи на перестрахування частину її катастрофiчних ризикiв. Як правило, сайдкари утворюються на обмежений термiн (до двох рокiв), а потiм лiквiдуються або реорганiзуються для перестрахування iнших ризикiв. Як i спецiальнi перестраховi установи, вони здiйснюють емiсiю цiнних паперiв та розмiщують їх серед iнвесторiв. Проте, на вiдмiну вiд облiгацiй катастроф та варантiв страхових збиткiв, якi застосовуються для трансферу катастрофiчних ризикiв i забезпечують непропорцiйне покриття ризикiв, сайдкари можуть брати квотну участь у всьому перестраховому портфелi страхової компанiї.

    Найбiльш доцiльним є створення сайдкарiв у випадку зростання вартостi послуг класичного перестрахування, а також з метою загального пiдвищення платоспроможностi страховика.

    Ключовi вiдмiнностi мiж найбiльш розповсюдженими альтернативними механiзмами передачi страхових ризикiв наведенi в табл.

    Порівняльна характеристика альтернативних механізмів передачі страхових ризиків
    Види /
    Характеристики
    Варанти страхових збитків Облігації катастроф Перестрахові
    сайдкари
    Компенсаційні Некомпенсаційні
    Аналог договору перестрахування Ексцедент збитку Ексцедент збитку Ексиедент збитку Квотний
    Термін використання 1-5 років 1-5 років, переважно довгострокові 1-5 років, переважно довгострокові До 2 років
    Тип ризиків, що беруться на перестрахування Катастрофічні.
    малоймовірні
    Катастрофічні.
    малоймовірні
    Катастрофічні.
    малоймовірні
    Можлива участь у всіх ризиках
    Створення допоміжних структур Немає Спеціальна
    перестрахова
    установа
    Спеціальна
    перестрахова
    установа
    Перестраховий сайд кар
    Наявність морального ризику у ивесторів Немає Значний Немає або незначний Середній
    Наявність базового ризику у страховика Є Немає Є Немає

    Iснування рiзних альтернативних механiзмiв передачi страхових ризикiв не обмежує страхову компанiю вибором лише одного iз них. Наприклад, облiгацiї катастроф та сайдкари можуть ефективно доповнювати один одного (аналогiчно квотним договорам та договорам ексцеденту збитку у перестрахуваннi).

    Висновки та пропозицiї. Як зазначалось в Українi страховiкомпанiї приймають незначну участь у покритi збиткiв, внаслiдок природних i техногенних катастроф. Водночас, у практицi розвинених країн свiту ключову роль у формуваннi фiнансового забезпечення катастрофiчних витрат вiдiграють страховi компанiї. При цьому все бiльше застосування знаходять альтернативнi iнструменти перерозподiлу страхових ризикiв.

    Цiннi папери, прив’язанi до страхових ризикiв, сприяють розвитку нових форм взаємозв’язку страхового i фiнансового ринкiв. Використання страховими i перестраховими компанiями альтернативних механiзмiв трансферу ризикiв може ефективно доповнювати перестраховий ринок, згладжуючи циклiчнiсть та недолiки його функцiонування.

    Для забезпечення ефективного використання альтернативних iнструментiв передачi ризикiв потребують вирiшення наступнi проблеми: мiнiмiзацiя базового ризику при емiсiї некомпенсацiйних облiгацiй катастроф та варантiв страхових збиткiв, стандартизацiя цiнних паперiв, пов’язаних зi страхуванням; державне регулювання випуску та обiгу ILS та дiяльностi спецiалiзованих установ (SPV, сайдкарiв). На нашу думку, механiзм емiсiї облiгацiй катастроф може бути успiшно використаний i в Українi для забезпечення системи майнового страхування вiд ризикiв стихiйних лих. При цьому пропонується створення єдиної спецiальної перестрахової установи для обслуговування всiх страхових компанiй iз зазначеного виду страхування.

    Авторы: Гаспарян Лiлiя, Заїць Кристина
    ДВНЗ «КНЕУ ім. В. Гетьмана»

    Гаспарян Лiлiя Мелашич Жанна




  • размещено в разделе: бизнес-школа финансы & страхование
  • Автор: vveretnov


  • найти еще статьи по теме:
      

    менеджмент качества ( процессы | школа качества | нормирование | управление качеством | хассп)
    книги: стандарты | качество | ХАССП | маркетинг | торговля
    управленческий консалтинг ( планирование и контроль | конфликтменеджмент)
    новости и события: пресс-релизы | новые стандарты | новости партнеров | новости | архив новостей, статей
    новая торговля (автоматизация | магазиностроение | маркетинг и экономика)
    интернет-маркетинг (создание сайта | интернет - бизнес)
    финансы & страхование (страхование | бизнес-школа)
    обзоры и интервью: маркетинг | консалтинг | торговля | управление качеством )
    энциклопедия: это интересно | глоссарий | о семье | менеджмент семьи | каталог ресурсов