Управлінський облік у страховій компанії.

З розвитком страхового ринку, збільшенням обсягів страхових операцій зростає складність пов"язана з приняттям різних правильних управлінських рішень. Яким чином визначається релевантна інформація для аналізу і приняття управлінських рішень? Коли і якій страховій компанії потрібно використовувати стратегічний управлінський облік?

Вступ

1. Мета і сутність управлінського обліку у страховій компанії
2. Класифікація і поведінка витрат
3. Системи і методи калькулювання
4. Аналіз взаємозв"язку витрат, обсягу діяльності та прибутку
5. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень
6. Стратегічний управлінський облік у страховій компанії

Заключення

Глобалізаційні процеси, що відбуваються в світі і зокрема в Україні, призводять до сближення міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. В історії питання про управлінський облік в загалі і зокрема у страховій сфері існують дві протилежні точкі зору. По-перше, деякими фахівцями управлінський облік розглядається як складова частина бухгалтерського обліку в який крім нього ще входить фінансовий облік. Іх опоненти незгодні з цим твердженням і наполягають на відносному самостійному позіціонуванні управлінського обліку. Протягом статті ми ще поверномося до цього питання.Тут є різні підходи, наприклад це такі як англо-американської так і німецької моделі управлінського обліку та його розуміння. Діло в тому, що народжений в США управлінський облік там почав розвиватись швидкими темпами, що в свій час вплинуло на зріст конкурентодатності амеріканських компаній. В Україні ми маємо чудову нагоду слідкувати за представниками різних напрямів управлінського обліку Американських та Европейських страхових компаній це Страхова компанія"АІГ Україна" та Страхова компанія "Граве Україна" відповідно. Щодо відчізняних страхових компаній, то за виключенням небагатьох серед яких як приклад можна привести страхову компанію "ТАС-лайф", де панує американська модель управлінського обліку,у решти страховиків засади управлінського обліку майже не застосовуються.

Отже поки відчизняні вчені сперечаються щодо предмета й методу управлінського обліку, й далі отожнюючи облік з рахівництвом, ця нова сфера діяльності привертає дедалі більшу увагу фахівців українських страхових компаній. З огляду на це. зростає інтерес бухгалтерів і менеджерів до управлінського обліку, можливостей його застосування у страхових компаніях. У тім, широке запровадження управлінського обліку в практику українських страхових компаній стримують певні чинники, серед яких особливо слід відзначити відсутність необхідних знань у менеджерів вищої та середньої ланки. У зв"язку з цим розуміння й підтримка управлінського обліку ключовими керівниками страхової компанії є однією з вирішальних умов його практичного застосування.

1. Мета і сутність управлінського обліку у страховій компанії

Процес управління передбачає своєчасне отримання менеджером достовірної інформації, необхідної для прийняття оптимальних рішень. Формування та надання такої інформації є головним завданням управлінського обліку, виникнення і розвиток якого пов"язані саме з потребами менеджменту.

На певному єтапі економічного розвитку традіційний бухгалтерський облік(рахівництво) вже не задовольняє ускладнені потреби управління страхової компанії.

З рештою виник новий напрям діяльності облікових працівників, що являє собою сінтез рахівництва, калькулювання, аналізу, прогнозування, економіко-математичних та інших методів, де бухгалтер став повноправним і шановним членом управлінської команди. Такий бухгалтер має вміти використовувати облікові дані для планування та контролю діяльності страхової компанії, інтерпретувати інформацію залежно від характеру та сутності управлінських рішень що приймаються на її основі.

В кожній страховій компанії успіх її бізнесу залежить від ефективного використання в процессі надання страхових послуг наявних ресурсів. Відтак успішна діяльність страхової компанії залежить від успіху у трьох складових: в операційній (безпосередньо у страховій), фінансовій та інвестиційній діяльності. Для узгодження ціх видів діяльності і існує специфічна функція управління. Управління забеспечує планування, організацію, мотивацію, контроль та регулювання діяльності.

Планування охоплює встановлення мети діяльності, визначення необхідних ресурсів і шляхів досягнення мети.

Досягнення будь якої мети можливе тількі в разі плідної праці колективу страхової компанії. Тому необхідно організувати діяльність персоналу, узгодити його зусилля та врахувавши інтереси людей, заохотити їх. Контроль забеспечує порівняння досягнутих результатів з запланованими. У разі виявлення значних розбіжностей здійснюють регулювання, тобто вносять відповідні коррективи в організацію або плани - залежно від причин відхілень.

Для нормального виконання розглянутих функцій управління неохідна інформація. Таку інформацію має надавати, насамперед система бухгалтерського обліку, яка виявляє і систематизує дані про діяльність страхової компанії.Ту частину системи бухгалтерського обліку, що забеспечує потреби управління в інформації, називають управлінським обліком. Бухгалтер відіграє важливу роль на всіх етапах управління. В процессі планування діяльності страхової компанії бухгалтер бере участь в складанні й узгодженні бюджетів, розробленні стандартів витрат, надає інформацію про минулі події й розраховує можливі наслідки майбутніх подій. Роль бухгалтера в процесі контролю полягає втому, що він здійснює зіставлення фактичних данних про діяльність з планами або бюджетами, розраховує, аналізує й інтерпретує відхилення. Для забеспечення прийняття рішень на різних стадіях та рівнях управління бухгалтер узагалнює, систематизує і надає необхідну інформацію, готує рекомендації щодо можливих наслідків обраного напряму дії.

Отже, функції, що їх виконує бухгалтер, який обслуговує керівників у середині страхової компанії, значно ширші, ніж бухгалтера, який тількі реєструє господарські операції у системі рахунків методом подвійного запису. Тому, бухгалтера, котрий здійснює інформаційне забеспечення системи управління страхової компанії, називають бухгалтером аналітиком або управлінським бухгалтером. Інформація, яку надає управлінський облік, зоріентована на задоволення потреб як стратегічного, так і поточного управління, на оптимізацію використання ресурсів, забеспечення об"єктивної оцінки діяльності підрозділів та окремих менеджерів страхової компанії. Тобто управлінский облік є складовою процесу управління; він надає інформацію важливу для:

1. визначення стратегії та планування майбутніх операцій страхової компанії;
2. контролювання її поточної діяльності;
3. оптимізації використання ресурсів;
4. оцінки ефективності діяльності;
5. зниження рівня суб"ективності в процесі прийняття рішень.

Кінцевою метою управлінського обліку є допомога керівництву у досягненні стратегічної мети страхової компанії. Тому управлінський облік є необхідним для функціонування системи управлінського контролю.

Управлінський контроль - це процесс впливу керівництва на членів страхової організації з метою здійснення стратегії.

Між фінансовим та управлінським обліком існує взаємозв"язок та відмінності.

Розглянемо ці відміності за допомогою порівняльної таблиці №1

Перша відмінність - це споживачи інформації. Фінансова звітність призначена насамперед для зовнішніх споживачів (кредиторів, акціонерів тощо), хоча використувується і керівництвом страхової компанії.

Але для управління страховою компанією необхідна детальнійша інформація, котра враховує страхову технологію й організацію самої компанії.

По-друге, на відміну від фінансового обліку що ведеться з дотриманням певних офіційних регламентів (стандартів, інструкцій тощо) встановлених державними органами або профессійними організаціями, управлінський облік не обмежений у виборі методів та правил.

По-трете, вплив на дії менеджерів оперативного та стратегічного характеру при використанні інформації управлінського обліку, та загальна оцінка фінансового стану страхової компанії при фінансовому обліку.

Крім того, у випадку з інформацією з управлінського обліку ми маємо можливість прогнозувати, якби зазирати в майбутнє, оперуючи більш гнучкою, детальнійшою системой звітності, яка є доречі комерційною таємницею, приймати відповідні оптимальні рішення та оцінювати їх наслідки, та інформація фінансового обліку відібражається у грошовому вимірнику має широкий доступ та недає подібних можливостей керівництву страхової компанії щодо оперативного та стратегичного ефективного управління.

Для кращого розуміння суті управлінського обліку можемо дати його визначення взявши його інтерпретацію у українського фахівця з управлінського обліку Голова С.Ф..

Управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передання інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки і контролю в середині організації та забеспечення відповідного підзвітного використання ресурсів.(2)

За деякий час М.К. Уелсом в теорії обліку було виділено сім парадигм: 1) антропологічна - традиційний підхід до бухгалтерського обліку, коли практика облікових працівників визначає теорію бухгалтерського обліку, тобто рахівництво визначає рахунковедення; 2) кон'юнктурна - теорія обліку формується виходячи з потреб економіки ринку; 3) орієнтована на події (ситуаційна) - вбачає мету обліку не у реєстрації фактів господарського життя, а у розвитку прогностичної функції обліку; 4) процесуальна - зосереджена на вивченні процесів господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень; 5) ідеалізована - зводить теорію обліку до вимірювання результатів господарської діяльності; 6) інформаційна - підпорядкована оцінці інформації про факти господарського життя; 7) біховерістична - вивчає поведінку осіб, що приймають управлінські рішення.

Серед перерахованих парадигм була так звана ситуаційна бухгалтеріяя з прогностичною спрямованістю і дотриманням таких умов:

1. метою обліку є представлення інформації про всі суттєві події, які можуть бути використані у множені моделей прийняття рішень;
2. функцією обліку є не пряме надання даних для моделі надання даних, а нагромадження максимально можливогообсягу даних, з яких користувач (адміністратор)міг би з урахуванням індивідуальних особливостей прийняття його моделі прийняття рішень вибрати необхідну йому інформацію;
3. завданням обліку є максимально точне прогнозування майбутніх подій за даними про зміни у зовнішньому середовищі підприємства.

Більшість прихільників ситуаційної бухгалтерії вважають основним методом отримання прогнозів екстраполяцію і спрямовують свої зусилля на досягнення точності прогнозних показників.Звичайно, екстраполяція є необхідним елементомпроцесу розробки будь-якого економічного прогнозу, але її результати є надто неточними. Тому прогнозування виключно на основі екстраполяції є досить примітивним та неефективним.

За останні двадцять тридцять років відбулися важливі зрушення у методології та забеспеченні прогностичної функції обліку. В умовах поширення персональних компьютерів стало можливим практичне впровадження нових форм обліку, які за допомогою спеціального программного забеспечення дозволяли нагромаджувати і відображати не тільки ретроспективну, але й прогнозну інформацію. (3) В якості приклада у нас в України можно привести розробку і впровадження програмного забеспечення корпорації "Галактика" для Страхової компанії "Укрсоцстрах".

У науковій економічній літературі ряд авторитетних вчених, таких як професори Е.А. Мізіковський та Я.В. Соколов, поділяють управлінський облік на дві частини - систематичний і проблемний облік. Цю думку підтримують також інші автори.

Систематичний облік значною мірою відповідає суті виробничого(операційного) обліку, доповненого спрощеним статистико-математичним апаратом аналізу даних. В той же час, у проблемному управлінському обліку поєднуються функції прогнозування, планування, калькуляційного обліку, контролю, програмування, системного економічного аналізу, математичних методів імітаційного моделювання тощо.

Розглядаючи різні концепції управлінського обліку за інформацією викладеною в публікації Міжнародної федерації бухгалтерів "Концепції управлінського обліку" можна зазначити наступні чотири категорії:

1. Концепції пов"язані з функцією;
2. Концепції, пов"язані з використанням результатів;
3. Концепції, пов"язані процессом та технологією;
4. Концепції, пов"язані з потенціалом функції.

Узагальнюючи, можна відмітити, що всі ці концепції безпосередньо пов"язані з різними школами стратегій розвитку компаній. Таким чином, мета і сутність управлінського обліку страхової компанії зводиться для обслуговування у релевантній інформації менеджерів щодо прийняття управлінських рішень.

2. Класифікація і поведінка витрат

В страховій компанії фінансовий менеджмент для досягнення ефективності та конкурентоспроможності потребує відповідної класифікації витрат. Витрати страхової компанії пов"язані з специфічним характером її діяльності. З одного боку це витрати на проведення страхових операцій при яких калькулюється собівартість страхової послуги, з другого існують витрати, що супроводжують одержання доходів від інвестиційної та фінансової діяльності. Переважна частина витрат страхової компанії перепадає на страхові витрати. Ці витрати дуже неоднорідні. Усю їх сукупність можна за економічним змістом поділити на три великі групи:

1. виплати страхових сум та відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;
2. витрати на обслуговування процесу страхування та перестрахування;
3. витрати на утримання страхової компанії.

Управлінський облік розглядає три основні аспекти класифікації витрат за різними ознаками щодо складання фінансової звітності, прийняття рішень та контролю за їх виконанням. Тому класифікація витрат дуже важлива для розуміння того, як ними керувати. Для наглядності звернемось до таблиці №2 де розподіляються за різними ознаками класифікація витрат.

В класифікації витрат страхової компанії для оцінки фінансового стану слід розуміти різницю між вичерпними та невичерпними витратами. Наведемо наступний приклад:якщо має місце реалізація страхової послуги, то витрати, як то зарабітна платня персоналу, витрати зв"язку є вичерпними, придбання програмного забеспечення не є вичерпними, тому що є обмін інформаційної системи на гроші. У випадку проведення страхової операції страховий поліс, як зобов"язання страховика в наслідок настяння страхового випадку виплатить певну суму, обмінюється на страхову премію. Витрати на страхові послуги та витрати періоду страхової компанії відрізняються одне від одного тим, що до перших відносяться всі витрати пов"язані зі операціями страхування - зарплата, аренда приміщень, зв"язок, а до других, це такі, що не включаються в собівартість страхових послуг, а розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Прямі та не прямі витрати розрізняють завдяки відношення або відповідно невідношення до певного об"єкта витрат економічно доцільним шляхом.Основні та накладні витрати поділяються завдяки основним процесам убеспечення(зарплата агентів) та допоміжним процессам їх обслуговування(ремонт, комунальні послуги).

У прийнятті рішень ми маємо розділення витрат на релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та альтернативні.

Релевантні витрати - це витрати, що можуть змінені в наслідок прийняття рішення, а нерелевантні витрати - це витрати, що не залежать від прийняття рішень. Наприклад, якщо керівник страхової компанії має вибрати та викупити офісні приміщення разом оргтехнікою, або взяти іх в оренду, то вартість офісного приміщення та сума оренди будуть релевантними витратами вартість оргтехники та зарплата страхових агентів - нерелевантними. Витрати що становлять різницю між кількома наслідками рішень називають диференціальними витратами. Минулі витрати зазвичай є нерелевантними для прийняття рішення стосовно майбутніх витрат. Приміром, страхова компанія розглядає питання щодо списання застарілої компьютерної техники. Вартість цих запасів є не релевантною, оскільки кошти на їх придбання вже були потрачені й їх неможливо повернути. Проте, уразі списання цих активів у страховика можуть виникнути витрати на сплату податку на додану вартість, які є релевантними щодо ухвалення рішення.

Дійсні витрати - це витрати, що потребують сплати грошей або витрачання інших активів.

Альтернативні витрати - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитися від альтернативного рішення.

Щоб управляти витратами страхової компанії, важливо знати, як вони поводяться, тобто є вони змінними чи постійними.Змінні витрати це ті, що залежать від обсягу реалізації і навпаки, постійні це ті, що незалежать від нього. Потрібно відмітити що цей розподіл існує не змінним протягом якогось релевантного діапозону часу, потім його потрібно переглядати. Маржинальні витрати це витрати на страхування додаткової кількості страхувальників. Середні витрати страховій компанії коли припустимо менеджера страхової компанії цікавлять середні витрати на експертну оцінку збитків.

При контролі витрат страхової компанії існують такі, що менеджер може безпосередньо контролювати та справляти на них значний вплив(зарплата страхових агентів) вони називаються контрольованими витратами, а витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них (наприклад, амортізація комп"ютерного обладнання) називають некотрольованими витратами.

Витрати, як і люди поводяться по різному. Під поведінкою витрат ми розуміємо характер реагування витрат на зміни в діяльності страхової компанії. Діяльність, яка впливає на витрати називається фактором витрат. В страховій компанії існує взаємозв"язок між витратами та певними факторами і розуміння яких допомогає передбачити майбутні релевантні витрати. Прикладами факторів витрат для різних функцій бізнесу страхової компанії приведені в таблиці №3:

Визначаючи витрати страхової компанії, можна зазначити, що вони можуть бути змінні, постійні, напівзмінні, напівпостійні, змішані.

Змінні витрати - це ті витрати, що змінюються прямопропорційно до зміни обсягу діяльності страхової компанії, або іншого фактора витрат. Постійні витрати - це витрати, що незмінюються в разі зміни обсягу діяльності , або іншого фактору витрат.Напівзмінні та напівпостійні витрати - це витрати, які змінюються, але непрямопропорційно, ступінчасто. Змішані витрати - це ті витрати, які мають характер, як постійних так і змінних, наприклад плата за телефон де ми маємо не змінну абонплату, змінні витрати де та час розмови по телефону, за який сплачується по тарифу, постійно змінюється.

Такий розподіл витрат залежить від припущення поведінки витрат страхової компанії, який називається релевантний діапозон часу протягом якого цей розподіл залищаеться незмінним.Оскільки, якість надання страхових послуг багато в чому залежить від якості менеджменту та персоналу важливими стають дискреційні витрати. Дискреційни витрати це витрати, розмір яких визначає керівництво страхової компанії і які не мають прямого зв"язку зі змінами поточної діяльності. До таких витрат належать витрати на дослідження та розробку, рекламу, підвищення кваліфікації персоналу тощо. Дискреційні витрати страхової компанії можуть бути постійними або змінними залежно від підходу керівництва до визначення їх величини. Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент величина їх може бути знижена без зміни обсягу діяльності.

Таким чином, розуміння характеру поведінки витрат спонукає менеджерів страхової компанії не тільки до оцінки та класифікації витрат, а і до контролю та якісного керування ними.

3. Системи і методи калькулювання

Системи і методи калькулювання страхової діяльності передбачають різні засади наприклад калькулювання за замовленням, за процессами, повних і змінних витрат, на основі діяльності. Саме від якості калькулювання залежить асортимента політика страхової компанії та визначення пріоритетних та найбільш прибуткових видів страхування, а калькулювання змінних витрат потрібне для прийняття управлінських рішень щодо доцільності впровадження того чи іншого виду страхування.

Калькулювання - це процесс визначення собівартості певного об"єкту витрат.

Об"ектом витрат є предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов"язаних з ним витрат.

Методологічні засади формування в бухгалтерскому обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає положення (стандарт) бухгалтерского обліку 16 "Витрати", норми якого застоовуються страховиками з урахуванням страхової діяльності(4).

Діяльність страховика передбачає здійснення витрат, пов"язаниз з виконанням страхових зобов"язань і веденням справи.

Приклади об"єктів витрат наведено в таблиці №4

Інформація про собівартість об"єктів витрат дає змогу визначити: яку ціну на продукт чи послугу слід встановити; який процесс є найекономічнійшим; який підрозділ використовує ресурси найефективніше; який клієнт забеспечує найбільший внесок у прибуток страхової компанії.

Система калькулювання визначається характером наданих послуг. Відрізняють дві системи калькулювання: за окремими замовленнями (контрактами, роботами, партіями) та за постійно повторюваними процесами діяльності. У межах кожної системи калькулювання можна здійснювати за повними витратами або тільки за змінними.

До витрат страховика відносятся:

• виплати страхових сум і страхових відшкодувань, які здійснюються страховиком відповідно до умов договору страхування;
• відрахування в централізовані страхові резереви;
• відрахування в технічні резерви, інші ніж резерв незароблених премій, у випадок і на умовах, передбачених актами чинного законодавства;
• витрати на проведення страхування;
• інші витрати, що включаються до собівартості страхових послуг.

Розподіл накладних витрат у страховій компанії може здійснюватись не тільки методом прямого розподілу, а за системою калькулювання на основі діяльності. Ідеї, покладені в основу такого підходу, висловлювалися доволі давно. Вперше, такий підхід було запроваджено у США на початку 60-х років ХХ століття, але сфера його застосування обмежувалася витратами на збут. Поширенню цього методу сприяли публікації, авторами яких були професори Гарвардського Університету Р.Купер і Р.Каплан, які системно описали й обгрунтували систему калькулювання на основі діяльності у сучасному її вигляді. На відміну від традиційної системи калькулювання, побудованої за принципом "продукція споживає ресурси", калькулювання на основі діяльносту передбачає, що продукція споживає діяльність (операційні процеси, операції), а діяльність споживає певні ресурси. При цьому накладні витрати, що традиційно вважалися постійними, роглядаються, як довготермінові змінні витрати, зміна яких пов"язана зі зміною відповідних чинників, відмінних від обсягів операційної діяльності.

На приклад, є різниця між витратами по індивідуальному та колективним видам страхування життя, бо витрати на заключення та обробку одного полісу змішаного страхування та собівартість його бути вищою ніж за договором колективного страхування життя.

Отже, слід зазначити, що системи і методи калькулювання витрат страхової компанії задають певний вплив на оцінку ефективності порівняно одного виду страхування з іншим, та у порівнянні з іншими страховими компаніями, а також мають важливе значення щодо прийняття управлінських рішень.

4. Аналіз взаємозв"язку витрат, обсягу діяльності та прибутку

Конкурентне середовище вимагає постійного зниження страхових тарифів по добровільних видах страхування, тому кожному страховикові необхідно знати де знаходиться його точка беззбитковості. Саме в цьому, та формуванні продуктово-цінової ринкової стратегії має бути в нагоді аналіз взаємозв"язку "витрати-обсяг-прибуток". Ніби мисливець, який прагне знайти, де ховається здобич, кожен менеджер страхової компанії хоче знати про можливі наслідки власних рішень.

Перед менеджером страхової компанії постійно постають питання:

• Який обсяг страхування забеспечить відшкодування всіх витрат?
• Яку кількість договорів слід укласти, щоб одержати бажаний прибуток?
• Як вплине на прибуток зниження страхових тарифів та збільшення обсягу продажу?
• Чи виплачувати персоналові премії, страховим агентам, брокерам коміссійні та в якому обсязі?
• Наскількі треба збільшити обсяг продажу, щоб зберігти існуючий рівень прибутку в разі збільшення витрат на рекламу до 100000гривень на місяць?

Відповіді на всі ці та подібні запитання можна дістати шляхом аналізу взаємозв"язку "витрати-обсяг-прибуток".

Аналіз взаємозв"язку "витрати-обсяг-прибуток" - метод системного дослідження взаємозв"язку витрат, обсягу діяльності та прибутку страхової компанії з метою визначення:

• обсягу продажу, що забеспечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;
• величини прибутку за певного обсягу продажу;
• впливу зміни величини витрат, обсягу продажу та ціни реалізації страхових послуг на прибуток страховика;
• оптимальної структури витрат.

Аналіз взаємозв"язку "витрати-обсяг-прибуток" здійснюють за допомогою різних методів(таблиця №5).

Важливим елементом аналізу взаємозв"язку "витрати-обсяг-прибуток" є аналіз беззбитковості.

Аналіз беззбитковості побудований на основі розподілу витрат на змінні та постійні, а також обчислення точки беззбитковості, що визначає критичний обсяг продажу.

Точка беззбитковості - обсяг продажу(діяльності), за якого:

Доходи страхової компанії дорівнюють витратам;

Маржинальний дохід дорівнює загальним постійним витратам.

Маржинальний дохід - це обсяг продажу страхової компанії мінус змінні витрати.

Наприклад: У страховій компанії "Н" наступні показники діяльністі за місяць.

В таблиці №6 ми можемо визначити точку беззбитковості за допомогою методу рівняння:

Точка беззбитковості = Змінні витрати +Постійни витрати = 700000 +240000 =940000грн.

Алгоритм графічного методу складається з де-кілька кроків :

1.Побудова осей графіка.

На осі Х відібражають обсяг діяльності у грошовому вимірі, а на осі У відібражають витрати з розподілом їх на змінні й постійні та дохід від продажу

2. Нанесення ліній постійних витрат.

Лінію постійних витрат проводять паралельно осі Х, оскільки постійни витрати не змінюються при зміні обсягу продажу

3. Обчислення загальних витрат.

Для кількох зручних обсягів діяльності обчислюють сумму загальних витрат.

4. Нанесення лінії змінних витрат.

5. Рохрахунок доходу від продажу.

6. Нанесення загального доходу

Побудуємо графік маржинального доходу скориставшись даним алгоритмом і даними наведеними в таблиці №7 по страховій компанії "Н".

Рис.1 Графік маржинального доходу

З наведеного графіку видно, що обсяг надання страхових послуг меньше, ніж 500000грн. можуть бути збитковим для страхової компанії "Н"

Таким чином, можна зазначити, що аналіз взаємозв"язку обсяг- витрати - прибуток є важливим інструментом щодо прогнозування ключових параметрів страхової діяльності.

5. Аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень

Значну частину робочого часу менеджер страхової компанії витрачає на прийняття різних управлінських рішень. Ці рішення можуть стосуватись як довгострокових перспектив розвитку страхової компанії так і поточних проблем, що виникають у процесі операційної діяльності. Типовими для довгострокових або стратегічних рішень можуть бути інвестиції, розробка та впровадження нових видів страхування, опанування нових ринків тощо. Короткостроковими або поточними є рішення щодо використання ресурсів, обсягів відповідальності, страхових тарифів, розширення або скорочення діяльності.

Процес підготовки і прийняття рішення містить п"ять єтапів:

1. Вибір мети (постановка проблеми);
2. Визначення можливих варіантів дій;
3. Збирання даних про альтернативи;
4. Аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;
5. Прийняття рішення.

Завданням бухгалтера є забеспечення менеджера такою інформацією. Облікова інформація, що використовується для прийняття управлінських рішень, мусить бути релевантною, своєчасною, достовірною.

Релевантність означає, що дані обліку мають задовольняти конкретні інформаційні потреби користувачів. У системі бухгалтерського обліку накопичується багато інформації, але це не означає, що вся ця інформація буде корисною для менеджера. Релевантною є тільки та інформація, що може бути оперативно передана менеджерові, оскільки з часом вона втрачає свою цінність. Нарешті, дані обліку не мають містити помилок або упереджених оцінок. Таким чином, роль бухгалтера в процессі підготовки рішення полягає в своєчасному забеспеченні менеджера достовірною та релевантною інформацією. Різні типи управлінських рішень потребують різних даних. Наприклад, для визначення тарифної політики слід зібрати інформацію про страхові тарифи конкурентів, попит на ці страхові послуги, витрати на ведення страхової справи.

Оскільки значна частина рішень у страховій компанії пов"язана з аналізом витрат і доходів, йдеться, насамперед, про релевантні витрати і доходи. Релевантними є витрати і доходи, які можуть бути змінені внаслідок прийняття рішення. Але розв"язання будь якої проблеми стосується лише майбутніх витрат и доходів. В таблиці №8 наведені критерії релевантності витрат і доходів, використувуючи які, ми можемо за ціми ознаками віднести до тих релевантних або нерелевантних доходів і витрат.

Витрати й доходи, що становлять різницю між альтернативними рішеннями, називають диференціальними витратами та доходами відповідно.

При аналізі релевантної інформації для прийняття управлінских рішень слід враховувати не лише дійсні (реальні), а й альтернативні витрати.

Дійсні витрати - витрати, потребують сплати грошей або витрачання інших активів. Ці витрати відображаються в бухгалтерських реєстрах мірою їх виникнення.

Альтернативні витрати - вигода, що втрачається, коли вибір одного напряму дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення.

Наприклад, страхова компанія розглядає такі альтернативи: покласти страхові резерви в банк на депозит або придбати нерухомість у центрі Києва, зробити ремонт, та здавати в довгострокову аренду під офіси.

Таким чином, аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень є запорукою знаходження оптимальної альтернативи пов"язаної з визначенням доходів та витрат страхової компанії.

6. Стратегічний управлінський облік у страховій компанії

Запорукою успіху страхової компанії є правильна обрана стратегія та ефективна система контролю щодо її втілення.

Розуміння стратегії страхової компанії починається з визначення мети й довгострокових напрямів діяльності компанії, які зумовлюють її місію.

Наведемо місію одної російскої страхової компанії, яка відображає її корпоративну культуру та складається з трьох розділів та 24 пунктів.

Розділ 1.Ми

1. Ми є головною цінністю компанії та основною її конкурентною перевагою.
2. Ми - це єдина команда професіоналів.
3. Ми сповідуємо повагу до особистості та прав кожного співробітника. Сила компанії в нашій несхожесті.
4. Ми вітаємо ініциативу кожного.
5. Ми ставимо чіткі цілі та досягаємо їх.
6. Ми проводимо постійне навчання всіх співробітників.
7. Любе розбазарювання ресурсів та робочого часу не співпадає з нашими цілями та буде рішуче ганьбитись.
8. Ми маємо позитивний настрій у будь якій ситуації.
9. Ми не боємось припускатись помилок, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить.
10. Ми відкриті і відверті у відносинах друг з другом. Ми не накопичуємо негативну інформацію в собі, а чесно обговорюємо її друг з другом.
11. Ми безкорисно допомогаємо один одному, бережемо та турбуємося друг про друга.
12. Ми терпляче відносимося до помилок одне одного, тому що здійснюємо їх не навмисно.

Розділ 2 Ми і держава

1. Порядок в державі починається з порядку у власному домі.
2. В умовах кризису важливо допомогати іншим, оскільки ми пов"язані друг з другом.
3. Кризис та інші труднощі не можуть бути виправданням для не праведних дій.
4. Ми виконуємо правові закони.

Розділ 3 Ми і Клієнти

1. Ми будуємо з клієнтами довгострокові взаємовідносини крок за кроком.
2. Довіра для нас більше ніж прибуток.
3. Ми забеспечуємо високій рівень сервісу.
4. Ми не обіцяємо того, що не можемо зробити, а робимо завжди у двічі більше, ніж обіцяємо.
5. Ми будемо розвивати дух тяготіння до нового, і це надасть нам можливість впроваджувати найкращі ідеї, випереджаючи конкурентів.
6. Те, що добре для клієнта, добре і для компанії. Потреби клієнта важливійші за особисті потреби.
7. Ми взнаємо про потреби клієнта ще до того, як вона в нього виникла.
8. Ми не використовуємо незнання і недостатню інформованість кліента в своїх інтересах. (6)

Хотілось би відзначити, що така корпоративна місія повина мати витоки, а формування кваліфікованих страхових кадрів з відповідним баченням проходить ще в університетах, тому було б не погано щоб місії корпоративні кодекси наших університетов впроваджували ці пріоритети високих цінностей та стандартів якості ведення страхового бізнесу і у відносинах між собою та до зацікавлених сторін ще на лаві альма-матер.

Ми бачемо в ціх пунктах декларацію та намагання створення системи не тільки високо етичного, але високоякісного менеджменту.

Місія страхової компанії трансформується у конкретні цілі діяльності, які потім втілюються за допомогою відповідних корпоративних стратегій.

Стратегія страхової компанії - це набір політик, процедур, методів та подходів ведення бізнесу для забеспечення довгострокового успіху.

Управлінський облік має певне місце у системі стратегічного менеджменту. Стратегічний менеджмент страхової компанії це розроблення стійкої конкурентної позіції, в якій конкурентні переваги страхової компанії забеспечують постійний успіх.

Стратегічний управлінський облік - це система управлінського обліку, спрямована на прийняття стратегічних управлінських рішень.

Облікова система може забеспечувати потреби стратегічного менеджменту страхової компанії різними шляхами, зокрема:

• використанням данних обліку для аналізу ринків, у яких діятиме страхова компанія;
• надання ключової інформації, пов"язаної з обраними стратегіями;
• забеспечення зворотнього зв"язку щодо досягнутих результатів та їх узгодження зі стратегічними цілями;
• надання інформації стосовно довготермінових наслідків різних напрямів дії.

Для успішної розробки та впровадження системи стратегічного управлінського обліку менеджемент страхової компанії повинен вміти:

• аналізувати фінансову звітність;
• аналізувати зміни операційного прибутку для оцінки стратегії;
• використовувати систему сбалансованих показників, або іншу оціночну систему управління;
• аналізувати витрати для управління на основі діяльності;
• застосовувати сучасні методики обліку та контролю якості;
• застосовувати калькулювання за принципом зворотного потоку;
• застосовувати сучасні методи обліку витрат бля беспреривного вдосконалення діяльності.

Всі ці вміння та навички топ-менеджерам можна отримати прошовши тренінги з управлінського обліку у страхових компаніях, які зараз пропонують або профільні університети, наприклад кафедра страхування КНЕУ, або можна звернутись і замовити корпоративний тренинг з управлінського обліку у страховій компанії в центрі професійного навчання Київського філіалу компанії "Еrnst &Young".

Концепцію конкурентоздатної стратегії розробив М.Портер, який визначив три основні типи такої стратегії:

• диференціації;
• лідерства щодо витрат;
• зосередження.

Справедливості заради, потрібно помітити, що існує багато різних шкіл стратегій, що у достатній мірі пророблені і багато хто з них пройшли іспит практикою і показують непогані результати.Деякі стратегії інтегровані в ідеологію і практику функціонування системи управлінського обліку. В данній статті ми розглянемо тількі концепцію конкурентоздатної стратегії М.Портера в її трьох варіаціях.

Отже, стратегія диференціації передбачає переконання споживачів страхових послуг у тому, що ці послуги є унікальними завдяки їх високій якості.

Стратегія лидерства витрат дає змогу страховій компанії надавати тиж самі послуги що і конкуренти, але значно меньшими витратами.

Стратегія зосередження застосовують ті страхові компанії, які концетрують свою увагу на специфічному сегменті ринку.Суттевим недоліком страхової компанії що обрала цю стратегію, може буте те, що ця ринкова ніша може зникнути внаслідок технологічних змін, або зміни смаків страхувальників.

В узагальненому вигляді основні аспекти розглядаємих стратегій наведено в таблиці №9.

Вибір стратегій страхової компанією безпосередньо впливає на систему управлінського обліку.

Деякі відмінності в системах управління витратами в наслідок відмінностей у стратегії наведено в работі Дж.Шанка і В.Говіндараджана(табл.№10).

Процес визначення конкурентоздатної стратегії для страхової компанії можна поділити на три послідовні стадії:

1. стратегічний аналіз існуючої ситуації та визначення ключових факторів успіху;
2. розроблення відповідних вимірників для обраних ключових факторів успіху;
3. розроблення адекватної інформаційої системи для забеспечення стратегії та складання звітності про ключові фактори успіху.

Ключові фактори успіху - це операційні фактори, які безпосередньо впливають на економічну життєдіяльність страхової компанії.

Що стосується стратегічного аналізу, то для визначення ключових факторів успіху найчастіше застосовують СВОТ-аналіз, основним змістом якого є дослідження слабких та сильних сторін страхової компанії та визначення можливостей та загроз щодо зовнішніх факторів розвитку страхової компанії.

Можна відокремити чотири важливі аспекти СВОТ-аналізу страхової компанії:

• фінансове становище;
• конкурентоздатність;
• ринкова позиція;
• фактори середовища.

Якщо у страховій компанії впроваджується оціночна управлінська система - така як система сбалансованих показників, то вона відображає ключові фактори успіху в таких чотирьох аспектах через бачення та стратегію:

1. Фінансові результати (Якими нас бачать акціонери?);
2. Бізнес-процеси (Які бізнес процеси є факторами вартості?);
3. Навчання та зростання (Чи здатні ми забеспечувати інновації, зміни та вдосконалення?);
4. Клієнти (Якими нас бачать наші клієнти?).

Оцінка фінансових результатів (прибутковість, ринкова вартість тощо) показує наскільки добре страхова компанія задовольняє інтереси власників та акціонерів.

Показники бізнес-процесів відображають єфективність і результативність процесу надання страхових послуг.

Вимірники задоволення клієнтів показують, наскількі якість, вартість та послуги компанії задовольняють страхувальників.

Нарешті, показники інновацій та навчання характерезують здатність страхової компанії розвивати й використовувати людські ресурси для досягнення стратегічних цілей сьогодні й у майбутньому.

Приклади вимірників ключових факторів успіху наведено у табл.№11.

Говорячи, про бажання страхової прийняти рішення про розробку та впровадження системи управлінського обліку, слід відзначити найбільш типові помилки, що супроводжують ці процеси:

1. Відсутність чітких стратегічних цілей.
2. Невірне визначення задач .
3. Відсутність у компанії єдиної нормативної бази і єдиної термінології.
4. Неправильний розподіл ролей між співробітниками, відповідальними за впровадження управлінського обліку .
5. Відсутність чіткого механізму взаємодії між центрами фінансової відповідальності.
6. Нереалістичні цілі і терміни.
7. Відсутність механізмів контролю.
8. Відсутність механізму одержання точної і своєчасної інформації.

8. Фальсифікація даних.

Для запобігання ціх помилок або уникнення та зниження негативних наслідків доцільно звертатись по допомогу до консультантів з управління.

Узагальнюючи, можна зазначити, що стратегічний облік, розрахований на топ менеджерів страхових компаній, включає в себе розробку і впровадження критеріально управлінської системи будьто американська система сбалансованих показників чи французька система ключових індикаторів, або якась інша система, дозволяє за допомогою автоматизованої інформаційної системи в режимі реального часу слідкувати за різноманітними вимірниками ефективності та якісно керувати приймаючи оптимальні управлінські рішення.

Заключення

Управлінський облік у страховій компанії слугує інструментарієм щодо прийняття обгрунтованих та оптимальних управлінських рішень. Фінансове керівництво спирається на фінансові прогнози, які хоч і у більшості випадків не справджуються та не передбачають кількісних результатів, але дозволяють за рахунок можливих альтернатив витрачання наявних ресурсів мати сбалансований портфель доходів.

Проблемний и системний управлінський облік виконують різні функції та загальним є те що вони оби два розраховані насамперед на внутрішніх користувачів.

Систематичний облік значною мірою відповідає суті операційного обліку, доповненого спрощеним статистико-математичним апаратом аналізу даних. В той же час, у проблемному управлінському обліку поєднуються функції прогнозування, планування, калькуляційного обліку, контролю, програмування, системного економічного аналізу, математичних методів імітаційного моделювання тощо.

Прогнозні фінансови документи і розрахунки, складені за екстраполяцією на наступний період тенденцій, що склалися в минулому, потребують суттєвого уточнення. На практиці це досягається з допогою трьох методів: бюджетування; експертних оцінок; проблемного управлінського обліку.

Останній метод є найменш суб"єктивним, оскільки передбачає певну системність у відображенні очікуваних страхових операцій, дозволяє краще структурувати дані і використовувати найкращі способи прогнозування.

Таким чином, система управлінського обліку, яка інтегрується і впроваджується разом інформаційною системою управління дозволяє не тільки сконцентрувати інформацію, пов"язану з очікуваними страховими операціями, але й створити передумови для проведення стратегічного аналізу та аудиту. Цінність системи управлінського обліку страхової компанії визначається кількістю та якістю прогнозів, які дозволяють приймати управлінські рішення в умовах невизначеності.

Завершуючи дослідження сутності управлінського обліку у страховій компанії, наскільки це дозволяють рамки статті, спробуємо сформолювати його особливості:

• управлінський облік створює там, він рахується економічно доцільним, і не є обов"язковим;
• організація та методологія управлінського обліку передбачають обов"язкове застосування сучасної комп"ютерной техніки і спеціального програмного забезпечення та підготовленого відповідним чином менеджменту та персоналу;
• у системі управлінського обліку очікувані страхові операції можуть бути відображені у декількох варіантах, кожен з яких має свою імовірність;
• управлінський облік складає основу інформаційного забеспечення для планування, прогнозування, ефективного керування витратами та доходами.

Використана література:

1. С.Ф.Голов-"Управлінський облік",Видавництво "Лібра"-2003рік,стор.11.
2. С.Ф.Голов - "Управлінський облік",Видавництво "Лібра"-2003рік,стор16.
3. К.Редченко "Проблемний управлінський облік та його прогностична функція"-www.management.com.ua, стор.2.
4. В.С.Приходько, "Бухгалтерський облік у страховій діяльності", Видавництво-Лібра,2002рік, стор.86
5. С.С.Осадець, "Страхування",підручник К.:КНЕУ,2002рік.стор.501.
6. В.І.Веретнов,"Як би до мене прийшов страховик", Розділ - Практика управлінського консалтингу, 2003рік. стор.3. На сайті www.klubok.net.

В. Веретнов