Роль страхових агентів, страхових брокерів в забезпеченні, поліпшенні якості страхових послуг

Тому існує нагальна необхідність визначити, як саме страхові посередники (брокери та агенти) можуть забезпечувати більш ефективне надання страхових послуг споживачам.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У вітчизняній літературі даній тематиці присвячували свої дослідження так науковці, як Журавка О.С., Махортов Ю.О., Манько І.О., Рєзнікова В.В., Центелевич Ю.В., Бачо Р.Й. та багато інших, однак питання ролі страхових брокерів та агентві у забезпеченні і поліпшенні страхових послуг не є досконально розкритим і потребує подальшого вивчення.

Метою статті є визначення ролі таких страхових посередників, як страхові агенти та страхові брокери, на страховому ринку, та вплив їх професійної діяльності на просування та поліпшення страхових послуг.

Виклад основного матеріалу.

Ринок страхових послуг – це складний механізм, на якому співпрацюють страховики, страхувальники, застраховані особи, страхові посередники та інші професійні учасники. Як відомо, продаж страхової послуги може здійснюватися двома найбільш використовуваними способами:

А) за допомогою прямого продажу;
Б) за допомогою продажу через страхових посередників.

Прямий продаж являє собою безпосередній продаж страхового продукту страховиком кінцевому споживачу на принципах індивідуального контакту зі споживачем.

Якщо зобразити прямий продаж графічно, то він матиме такий вигляд:

Рис. 1. Прямий продаж [Складено автором]

Продаж через страхових посередників передбачає продаж страхового продукту через страхових брокерів і агентів, через яких укладається договір страхування і вирішуються окремі питання щодо врегулювання претензій. Більше того, саме страхові посередники відіграють ключову роль у механізмі надання страхових послуг у розвинутих країнах.

Якщо зобразити продаж через посередників графічно, то він матиме такий вигляд:

Рис. 2. Продаж через страхових посередників. [Складено автором]

Так, за підрахунками експертів, брокери в Україні обслуговують лише 5% страхового ринку, тоді як в США і Канаді — до 95%, Італії — 92%, Німеччині — 87%. На Заході одну страхову компанію обслуговує 10 брокерів, а в Україні для 20 страховиків працює лише один брокер. ^[4]

То, хто ж такі страхові брокери і агенти, яку роль вони займають на українському страхову ринку і як підвищити їх значення за сучасного тснаовища?

Страхові брокери – юридичні особи або фізичні особи, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. ^[2]

Дуже багато науковців зазначають, що до основних обов’язків брокерів належать:

• представляти свого клієнта;
• діяти як консультант клієнта, інформувати його щодо кількості та якості страхових послуг, що ним пропонуються;
• вести переговори від імені свого клієнта на користь свого клієнта;
• забезпечувати повний цикл: від розміщення ризиків до регулювання збитків при їх виникненні;
• розподіляти ризик та надавати гарантії щодо страхового захисту, який він повинен забезпечувати та відповідати найвищим стандартам;
• створювати стійку схему заохочування клієнтів. ^[1]

Страхові агенти – це фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, виконують частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів, виконання робіт, пов’язаних з виплатами страхових сум і страхового відшкодування). Страхові агенти є представниками страховика і діють у його інтересах за комісійну винагороду на підставі договору зі страховиком.

У закордонній практиці поширення страхових продуктів здійснюється через страхових агентів, яких залежно від повноважень та професійності поділяють на:

• прямих страхових агентів, які знаходяться в штаті страхової компанії, продають страхові поліси від імені тальки цієї компанії та мають, крім комісійної винагороди, постійну оплату праці;
• мономандатних страхових агентів — як правило, такі страхові агенти займаються чи спеціалізуються на одному чи декількох видах страхування;
• багатомандатних страхових агентів, що працюють одночасно на декілька страхових компаній;
• генеральних агентів, що не входять до штату страхової компанії, працюють незалежно від неї, та у завдання яких входить укладання договорів страхування, передача їх до страхової компанії. ^[3]

Порівняльна характеристика діяльності страхового агента і брокера

Джерело: Журавка О.С. Діяльність страхових брокерів на страховому ринку України. ^[2]

Таким чином, страховий брокер пропонує більш індивідуальний підхід у наданні страхової послуги споживачу, тоді як страховий агент скоріше є представником однієї страхової компанії і пропонує страхування за стандартними схемами, як і будь-яка інша страхова компанія. Крім того, оскільки страхові брокери зобов’язані надавати гарантії щодо виплат за страховими випадками, то це може мати доволі сильний вплив на зміну менталітету населення щодо придбання страхових послуг.

Звертаючись до брокера, клієнт може зекономити час на пошук майбутнього страховика. Більше того, прийшовши до посередника, він отримує на вибір перелік з хоча б п’яти уже перевірених брокером компаній з описом вартості та особливих якостей їх послуг, а самостійно клієнт може витратити не менш, аніж тиждень. Також брокер консультує клієнта. Якщо фактор ціни для клієнта є найважливішим, то брокер має можливість допомогти знайти найдешевшу та надійну страховку, а якщо — якість, то він може доступно пояснити клієнту запропоновані декількома страховими компаніями поліси. Остаточний вибір компанії клієнт робить самостійно, після чого вони з брокером підписують брокерську угоду. Відповідно до неї брокер бере на себе зобов’язання з обслуговування клієнта — він не просто приводить його у страхову компанію, а й зобов’язується консультувати при настанні страхового випадку. ^[4]

Хоч послуги страхового брокера є безперечно вигідними, все ж таки в Україні вони не користуються популярністю.

Основні показники діяльності страхового брокера

Як показує проведений аналіз за 2006-2009 роки (на жаль, на Держінфопослуг наразі немає більш актуальної інформації за останні роки) науковцем Бачо Р.Й., кількість брокерів в Україні складала на 2009 рік 60, а кількість страхових компаній, що припадає на 1 брокера близько 8. Крім того, кількість укладених договорів за 2009 рік склала лише 9690 шт., що є невеликою часткою у загальній кількості укладених договорів на ринку страхових послуг.

Висновки.

Страхові посередники (брокери і агенти) відіграють дуже важливу роль у наданні страхових послуг споживачам. Так, брокери допомагають своєму клієнту протягом усього терміну страхування. Страховий брокер може надати не тільки добру пораду, а й у випадку настання страхового випадку вимагає від страхової компанії виконати її зобов’язання щодо відшкодування збитку. Якщо страхова компанія не виконує їх, брокер заносить цю компанію в «чорний список» й більше не рекомендує її своїм клієнтам. Таким чином, він створює конкуренцію між страховиками, а отже змушує їх пропонувати кращий та якісніший страховий продукт.

Страховий агент також має своє значення для ринку страхових послуг. Хоч його робота більше полягає у простому консультуванні потенційних клієнтів, а також пошук і напрацювання клієнтської бази, страховий агент створює умови, за яких набагато більша частина населення є обізнаною і усвідомлює переваги у придбанні страхових послуг.

Таким чином, страхові посередники — головна продуктивна сила страхового ринку. Саме від них залежить якість обслуго­вування страхувальників (застрахова­них осіб, вигодонабувачів), надання страхових послуг їх безпосереднім споживачам. Тому одним із першочер­гових завдань є створення належних умов для розвитку страхового посе­редництва. Також серед основних завдань розвитку страхового посеред­ництва нині традиційно виокремлю­ють:

1. удосконалення системи захис­ту інтересів споживачів страхових по­слуг, а також забезпечення споживачів масовими страховими послугами;
2. посилення державного нагляду та регулювання діяльності страхових по­середників;
3. удосконалення механіз­му професійної відповідальності стра­хових посередників перед споживача­ми страхових послуг та страховими (перестраховими) організаціями;
4. при­ведення вітчизняного страхового ринку у відповідність до світових стандартів та рекомендацій ЄС;
5. інформаційно-аналітичне забезпечення страхового посередництва. ^[5]

Однак діяльність страхових посередників фактично ігнорується на страховому ринку України, їм відводиться лише другорядна роль так зва­ної інфраструктури чи каналів прода­жу стандартизованих страхових про­дуктів. Це потребує докорінних змін, насамперед нормативно-правового ха­рактеру, наслідком яких для нашої країни буде розвиток ринкового меха­нізму страхового посередництва. Як цілком слушно зазначено у фаховій літературі, недостатнє усвідомлення фінансово-економічних проблем роз­витку дистриб´юції (просування на ринку) страхових продуктів та недо­сконале страхове, валютне, податкове законодавство призводить до того, що роль та місце страхових посередників у системі продажу страхових продуктів (страхових послуг) в Україні викорис­товується не в повному обсязі, тоді як в економічно розвинених країнах світу страхові посередники виконують роль рушійної сили розвитку страхування загалом.

Крім того, досі основною проблемою в розвитку страхового посередництва залишається те, що на ринку страхування не до кінця визначені питання з винагородою. У світовій практиці винагорода узгоджується зі страховиком та вираховується з суми страхового платежу. В Україні ж існують деякі протиріччя в законодавстві.

Тому існує нагальна необхідність у чіткому врегулюванні діяльності страхових посередників у законодавчому порядку та забезпеченні належного контролю за такою діяльністю, яка була б покликана забезпечити: організацію основ страхового нагляду в Україні, прийняття ефективної нормативної бази з питань нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхового посередництва; визначення повного переліку спеціальних вимог до страхових брокерів, страхових агентів; встановлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та фахівців страхових посередників. ^[3]

Список використаної літератури

6. Центелевич Ю.В. Професіографічний аналіз діяльності страхового агента. // Збірник наукових праць «Проблеми сучасної психології». Науковий журнал. – 2011. – № 14. – с. 820-831.
7. Яновські А., Балевскі Б. Компетентність агентів страхування життя як головний критерій взаємовідносин в компаніях страхування життя – маркетинговий підхід. // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». – 2010. – № 690 . – с. 499-504.

автор: Милащенко Юлія,
КНЕУ ім.. В.Гетьмана, Кафедра страхування

Еще по теме: доклады Международного научного семинара «Управление качеством страховых и перестраховочных услуг в условиях глобализации экономики: теория, методология, практика»:

1. Державне та соціальне регулювання стандартів якості перестрахових послуг
2. Європейський досвід управління якістю лайфових страховиків на прикладі Щвейцарії
3. Управління якістю у фінансовому перестрахуванні та перспективи його впровадження на вітчизняному страховому ринку
4. Імплементація міжнародного досвіду роботи систем менеджменту якості нон-лайфових страховиків
5. Фінансово-ризиковий контролінг як інструмент менеджменту якості послуг по страхуванню життя
6. Реінжинірінг бізнес-процесів компанії по страхуванню життя як стратегічний ресурс у поліпшенні якості страхових послуг
7. Протидія страхового шахрайству в автострахуванні як складовий елемент управління якістю страховика.
8. Особливості застосування системи менеджменту якості у факультативних, облігаторних, пропорційних та непропорційних договорах перестрахування
9. Якість роботи актуарія, методолога, андерайтера, перестраховика як головний чинник в забезпеченні життєстійкості лайфового страховика.
10. Роль страхових агентів, страхових брокерів в забезпеченні, поліпшенні якості страхових послуг
11. Стандарти ISO для забезпечення належної якості послуг зі страхування життя
12. Управління якістю інвестиційної діяльності лайфового страховика.