Управління якістю інвестиційної діяльності лайфового страховика.

На заході страхові компанії традиційно акумулюють величезні грошові ресурси і є потужними інституційними інвесторами нарівні з банками та інститутами спільного інвестування. Окрім того, за кордоном компанії страхового сектору прибуток також отримують переважно за рахунок реалізації успішної інвестиційної політики. Особливу активність тут проявляють компанії зі страхування життя в зв’язку зі специфікою їх діяльності. Так договори страхування укладаються на значний термін, котрий у декілька разів перевищує термін розміщення строкових депозитів. Завдяки цьому страхові компанії мають можливість вкладення коштів у довгострокові цінні папери, що дозволяє значно підвищити дохідність фінансових інвестицій.

При цьому в Україні роль страховика-інвестора недооцінено як на загальнодержавному рівні, так і на рівні менеджменту самої страхової компанії. З усієї сукупності страхових організацій лише невелика частина має ретельно сплановану інвестиційну політику. За висновками експертів, в Україні компанії зі страхування життя пріоритетним вважають поєднання страхової та інвестиційної діяльності, а 64,3% представників ризикових компаній стверджують про необхідність здійснення лише страхової діяльності, решта 35,7% - страхової та інвестиційної. Як бачимо, склалася ситуація, коли потенційні інституційні інвестори - страховики - не вважають за необхідне займатися інвестиційною діяльністю.

Думаю, переваги інвестиційної діяльності для лайфового страховика не викликають сумнівів. По-перше, інвестиційна діяльність визначає можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів. По-друге, добре організована інвестиційна діяльність забезпечує певною мірою якість страхових послуг і визначає ринкову позицію страховика. По-третє, інвестиційна діяльність впливає на основні характеристики страхового продукту, насамперед його вартість, на фактичне виконання зобов’язань страховим підприємством, обумовлене строками страхових виплат. По-четверте, інвестування дає можливість власникам страхового підприємства розвивати свій бізнес і самостійно управляти ним. Тут надзвичайно важливою є саме якість управління резервами компаній зі страхування життя. Адже якісне управління інвестиційним портфелем страховика свідчить про високий рівень професіоналізму компанії, її надійність і перспективи. Окрім того, вдала інвестиційна діяльність дає можливість впроваджувати і просувати нові страхові продукти. Так вітчизняні страховики в рамках програми «Золотий Актив» з 2008 року почали активніше використовувати такий актив як золото, оскільки його характеризує не тільки надійність і ліквідність, але й стійкість до інфляції. Страхувальник, купуючи поліс за накопичувальним страхуванням життя, може забезпечити собі той же золотий депозит і ризиковий захист, отримуючи при цьому ряд істотних переваг. Тому інструмент інвестування золота через довгострокове страхування життя є одним з перспективних. Що стосується нових страхових продуктів, то в останні роки набули поширення, так звані, страхові продукти unit-linked. Це вид нагромаджувального страхування життя, у якому страхова сума залежить від прибутковості інвестиційного портфеля, що складається з паїв взаємних фондів – юнітів (англ. «units»). Кожен страховий платіж, внесений страхувальником, складається з двох частин: одна використовується на формування страхового фонду, пов’язаного зі страховими ризиками, а друга – нагромаджувальна або інвестиційна складова, яка безпосередньо інвестується в інвестиційні фонди. Цей страховий продукт користується значною популярністю в розвинутих країнах через переваги в оподаткуванні, більшої прозорості у порівнянні з іншими продуктами страхування життя, можливості щодо диференціації, гнучкості премій і виплат.

Таким чином, на перший план виходить проблема якості інвестиційної діяльності і її управління. Вибір моделі управління інвестиційною діяльністю залежить від розміру і фінансових можливостей компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих і непрямих державних обмежень чи стимулів до вибору інвестиційних партнерів, умов їх діяльності тощо. Згідно зі ст. 31 Закону України «Про страхування», при розміщенні страхових резервів страховик має дотримуватись наступних умов: диверсифікації, поверненості, прибутковості та ліквідності. Особливістю страхових компаній зі страхування життя є те, що в інвестиційній політиці для них головним критерієм, на відміну від ризикових страховиків, є дохідність, а не ліквідність вкладень.

Проте не варто забувати, що здійснюючи інвестиційну діяльність, страховик не лише набуває додаткового джерела прибутків, але й наражається на додаткові ризики. Враховуючи той факт, що кошти страхових резервів не є власністю страховика, то важливе значення має державна регламентація розміщення цих резервів. Зокрема за страхуванням життя, існують наступні обмеження: в облігації українських емітентів, якими торгують на фондовій біржі, що пройшли процедуру лістингу, страхові компанії мають право вкладати не більше 40% резервів (емітент має здійснювати діяльність більше, ніж 5 років), в облігації іноземних емітентів – не більше 20% (при цьому емітент має вести свою діяльність протягом не менше, ніж 10 років), а щодо емітентів, що здійснюють діяльність менш 5 років, то на їх облігації можна спрямовувати не більше 10% страхових резервів. Не більше 10% резервів страхові компанії мають право вкладати в облігації місцевих позик.

Інвестиції страхових компаній в цілому можна поділити на реальні і фінансові. Реальні страхові інвестиції спрямовуються у власну діяльність страхової компанії (вкладення у власні основні засоби, нові страхові послуги, відкриття філій, інвестування в освіту своїх працівників тощо), в інші види діяльності через спрямування їх на створення підприємств чи участі в їх діяльності (крім купівлі акцій), - це переважно підприємства інфраструктури: страхові агентства, оціночні компанії, асистуючі компанії. Страхові компанії життя мають право використовувати кредитні інструменти інвестування: надавати кредити страхувальникам у межах викупної суми, а також здійснювати довгострокове фінансування житлового будівництва.

Фінансові страхові інвестиції передбачають вкладення у різні фінансові інструменти з метою інвестування і є набагато важливіші і ефективніші в діяльності лайфових страхових компаній.

За самостійністю здійснення та характером участі страховика інвестиції доцільно поділити на прямі та непрямі. Прямі інвестиції – вкладення коштів безпосередньо інвестором – страховою компанією, яка відповідає за прийняті рішення щодо вибору об’єктів та інструментів інвестування. Для підвищення ефективності та якості управління прямим інвестуванням зарубіжні страхові компанії створюють відповідні структурні підрозділи. Щодо непрямих страхових інвестицій – то це вкладення, що здійснюються за участі фінансових посередників, зокрема, інвестиційних компаній чи фондів. Вибір інвестиційної стратегії на користь одного з варіантів залежить від самого страховика. Великим страхові компаніям, які серйозно налаштовані на інвестиційну діяльність, доцільно створити власний структурний підрозділ, який би займався виключно інвестиційною діяльністю. Звичайно, це значні витрати: навчання і в подальшому оплата праці висококваліфікованих спеціалістів, сучасне обладнання, аналіз фондового ринку тощо. Проте, в такому разі, страховик може бути впевнений, що кошти дійсно вкладаються в надійні і прибуткові активи. Малі і середні компанії зазвичай звертаються за допомогою в процесі інвестування до інвестиційних фондів, компаній з управління активами.

Страхові інвестиції за періодом інвестування поділяють на короткострокові та довгострокові. Строк інвестування залежить від тривалості договору страхування. Для страхових компаній життя характерні довгострокові вкладення строком понад 1 рік, адже компанії зі страхування життя мають унікальні можливості для мобілізації довгострокових ресурсів. Договори страхування життя переважно укладаються на 5, 10, 20, 30 років, а обов'язки з виплати страхувальникам, як правило, значно віддалені в часі і піддаються досить точному прогнозуванню. Таким чином формується значний інвестиційний потенціал компаній зі страхування життя, щоі визначає їх особливе становище на ринку капіталів.

На ринку страхові компанії конкурують між собою за вигідне вкладення капіталу, а підприємства – за отримання страхових інвестицій у визначених обсягах. Що привабливішим з точки зору прибутковості та перспектив розвитку є той чи інший об’єкт інвестування, тим інтенсивнішою буде конкурентна боротьба між страховими компаніями. І це ще один аспект, що впливає на процес управління якістю інвестиційної діяльності страховика. Найвигідніші інвестиційні проекти можуть реалізувати лише надійні, стабільні компанії з відповідною репутацією та достатнім обсягом страхових внесків, що і виступають в ролі основного джерела інвестицій.

Виходячи з усього вище сказаного, хочеться ще раз наголосити, що інвестиційна діяльність, особливо для компаній зі страхування життя, є важливим джерелом отримання прибутку, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності страхових компаній. Так досить часто страхові компанії за підсумками фінансового року мають збитки від основної діяльності – страхової, і покривають їх за рахунок доходів від інвестиційної діяльності. За кордоном навіть існує практика встановлення ставок премій нижче за рівень нетто-премій. У цьому разі дефіцит страхових надходжень покривається від інвестиційних доходів. Доход від інвестицій у зарубіжних страхових компаніях становить у середньому від 20 до 30% усіх статей доходу. Тоді як вітчизняні страховики практично всі доходи отримують від страхової діяльності, закладаючи в тарифну ставку високий рівень прибутку.

Інвестиційна діяльність страхових компаній впливає й на якість пропонованих страхових послуг. За рахунок нагромаджених коштів збільшуються власні ресурси страхових компаній, що є важливим у світлі тенденцій щодо поступового збільшення вимог до мінімальних розмірів статутних капіталів. Додаткові доходи дають можливість впроваджувати нові страхові продукти, підвищувати рівень обслуговування клієнтів, розширювати канали продажу страхових продуктів.

На жаль, на сьогодні більшість вітчизняних страхових компаній не має ретельно розробленої інвестиційної стратегії та вкладає кошти у фінансові інструменти афілійованих структур чи у банківські депозити. Проаналізувавши структуру активів страхових компаній за 2010 рік, можна зазначити, що найбільшу питому вагу мають банківські вклади (36%) та цінні папери (24%, з них акції - 12%). Зокрема, порівнюючи з 2009 роком, обсяг коштів у банківських вкладах зріс на 16,5%; на 30,8% збільшились обсяги коштів, представлені як права вимоги до перестраховиків; на 4,7% зменшились обсяги коштів, вкладені в акції, та майже на 80% збільшились обсяги коштів, вкладені в цінні папери, що ремітуються державою. Найменш поширеними інструментами інвестування залишаються іпотечні сертифікати, облігації, банківські метали, кредити страхувальникам.

Чинників, що обмежують інвестиційні можливості страховиків, - багато. Перш за все, до них відносять недовіру населення до довгострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів. Як свідчать дослідження, рівень довіри населення до страхування є найголовнішим чинником негативного впливу на розвиток як страхової, так і інвестиційної діяльності страхових компаній. Для створення конкурентного середовища на страховому ринку України потрібним є створення привабливих умов для залучення іноземних інвестицій у страховий бізнес і впровадження зарубіжного досвіду.

Також однією з причин низької активності страхових компаній в ролі інвесторів є незначні обсяги статутних капіталів, активів і страхових резервів. Страховики не акумулюють достатніх обсягів інвестиційних ресурсів для процесів розширеного відтворення та зростання економіки країни. У залученні фінансових ресурсів страховий ринок значно програє банківській системі, хоча й залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків. Також стримують розвиток інвестиційної діяльності страхових організацій низька привабливість набору інвестиційних інструментів та обмеженість їх вибору; недосконалість чинного законодавства; нерозвиненість фондового ринку, ринку нерухомості; відсутність інвестиційної стратегії та досвідченого персоналу в страхових компаніях. Серед чинників, які протягом останніх років мали яскраво виражений негативний вплив на інвестиційну діяльність страхових компаній в Україні, можна зазначити: замороження банківських депозитів учасників фінансового ринку у проблемних банках і зниження ринкової вартості фінансових інструментів.

Тому проблема управління якістю інвестиційної діяльності постає надзвичайно гостро перед вітчизняними страховиками і потребує пошуку шляхів вирішення. Перш за все, основою інвестиційної взаємодії підприємств і страхових організацій повинна стати реалізація закінченої і чітко спланованої інвестиційної програми, направленої на взаємне збільшення ефективності й масштабності.

Для успішної реалізації страховими компаніями інвестиційних проектів доцільно впроваджувати так званий інвестиційний контролінг, який включає планування інвестицій, узгодження та затвердження інвестиційних проектів, супроводження проектів, поточне відслідковування проміжних результатів виконання, а також інвестиційний контроль.

Управлінські заходи щодо підвищення якості інвестиційної діяльності лайфових страхових компаній можуть бути наступними:

• Ретельний відбір ефективних інвестиційних програм для інвестиційного портфеля;
• підвищення кваліфікації фахівців у сфері фінансового менеджменту, які володіли б сучасними методами визначення ефективності вкладень, зниження інвестиційних ризиків, зокрема актуаріями;
• реалізація основних і додаткових умов побудови інвестиційного портфеля (ліквідність, диверсифікація, прибутковість, зворотність, підконтрольність);
• вдосконалення співпраці з комерційними банками і активна участь у створенні страхових пулів, що синдикують фінансові ресурси для інвестиційної діяльності.

Для проведення ефективної інвестиційної політики страхові компанії повинні мати організаційну структуру, адаптовану до вимог страхового ринку, а також чіткий розподіл повноважень, прав і відповідальності в рамках цієї структури.

Для кожної окремої компанії доцільно обрати найбільш зручний і підходящий спосіб управління страховими активами і резервами: передання їх у довірче управління (по суті може здійснюватися тільки банківськими установами, крім того договір довірчого управління може містити умову залучення КУА для управління активами), розміщення коштів страхової компанії в цінні папери інститутів спільного інвестування, активами яких управляють КУА, або ж створення страховою організацією власного інвестиційного фонду з переведенням страхових коштів до такого фонду та наступною передачею активів цього фонду в управління КУА. Також важливим питанням є налагодження ефективного механізму повернення інвестиційних коштів інвесторам.

Таким чином, активізація інвестиційної діяльності лайфових страхових компаній набуває надзвичайної актуальності в сучасних умовах. Активний страховий капітал, що обертається на ринку, забезпечує не лише зростання інвестицій в реальний сектор економіки, а є вигідним і самими інвесторам, адже значно збільшує фінансові можливості страховиків, забезпечує їх додатковими ресурсами, сприяє розширенню асортименту послуг і залученню нових клієнтів.

Список літератури:

1. Лісовал В.П. Оцінка результатів діяльності страхової компанії. Права доступу: www.nbuv.gov.ua
2. Асабина С. Инвестиционная деятельность страховых организаций. Российская и зарубежная практика государственного регулирования. // Страховое дело. 1999 №9.
3. Пилипейко М. Страховой рынок слегка поредел // Национальная экономическая газета. №42.
4. Славников Д. В. Инвестиционная политика страховых организаций // Экономика Финансы Управление. 2000 №12.
5. 5. Сухов В. А. Государственное регулирование финансовой устойчивости страховщиков. – М., 2005 241c.

Сененко Аліна, КНЕУ ім.. В.Гетьмана

Еще по теме: доклады Международного научного семинара «Управление качеством страховых и перестраховочных услуг в условиях глобализации экономики: теория, методология, практика»:

1. Державне та соціальне регулювання стандартів якості перестрахових послуг
2. Європейський досвід управління якістю лайфових страховиків на прикладі Щвейцарії
3. Управління якістю у фінансовому перестрахуванні та перспективи його впровадження на вітчизняному страховому ринку
4. Імплементація міжнародного досвіду роботи систем менеджменту якості нон-лайфових страховиків
5. Фінансово-ризиковий контролінг як інструмент менеджменту якості послуг по страхуванню життя
6. Реінжинірінг бізнес-процесів компанії по страхуванню життя як стратегічний ресурс у поліпшенні якості страхових послуг
7. Протидія страхового шахрайству в автострахуванні як складовий елемент управління якістю страховика.
8. Особливості застосування системи менеджменту якості у факультативних, облігаторних, пропорційних та непропорційних договорах перестрахування
9. Якість роботи актуарія, методолога, андерайтера, перестраховика як головний чинник в забезпеченні життєстійкості лайфового страховика.
10. Роль страхових агентів, страхових брокерів в забезпеченні, поліпшенні якості страхових послуг
11. Стандарти ISO для забезпечення належної якості послуг зі страхування життя
12. Управління якістю інвестиційної діяльності лайфового страховика.